ОСВІТА ВДОМА, ОСВІТА ПРОТЯГОМ ЖИТТЯ!

ЯК РЕАЛІЗУВАТИ КОНЦЕПЦІЮ КЕНА РОБІНСОНА? 💻200baliv.in.ua

 

📚”Візьмімо, до прикладу, Каліфорнію. Там так багато дітей навчаються вдома, що заради самозахисту кожен шкільний округ у Каліфорнії розробив програму самостійного – себто домашнього – навчання. В кожному окрузі державні школи пропонують програму для домашнього навчання. Ось так альтернативна освіта впливає на систему” (ст. 150).

Кен Робінсон

 

Цьогорічні шкільні реформи настільки захопили своїми обговореннями та відкритістю, що книжка-новинка Кена Робінсона і Лу Ароніки «Школа майбутнього» вельми вписується в цю важливу низку змін. Однак звична традиційна школа з кількома модифікаціями не зможе змінити цілу систему. Які фактори, на думку авторів, можуть спричинити якісне перетворення школи з контингентом бідних, іноді різнорасових дітей, якими внутрішніми принципами повинен керуватися директор та яке істинне покликання вчителів у сучасному класі, йтиметься нижче.

 

Нині Україна заговорила про популярного ТЕД-доповідача з понад 40 мільйонами онлайн-переглядів та персональними підписниками у Твіттері кількістю в 250,000. Ще задовго до тедівських промов освітній реформатор сер Кен Робінсон зустрічався з урядовцями вищого та місцевих рангів, керівниками шкільних систем, щоб обговорити очікувані реформи сучасної школи. Реформи, які б якісніше служили більшій кількості учнів, забезпечували творчий підхід, пізнання, різноманітність навичок, а також можливість жити повноцінним життям. Реформи переходу від індустріальної системи освіти до революційної персоналізованої системи цілісного навчання.

 

Результати кооперації освіти з корпоративним бізнесом, співпраці дітей в малих групах, поєдання міждисциплінарних наук спонукають дітей тривалий час залишатися за робочим місцем (обовязково не за партою), породжують прохання зостатися в групі продовженого дня (допоки сам вчитель може залишитися), повертають учнів до шкільного приміщення на канікулах (за власним бажанням). Сер Кен проговорює нові ролі вчителів як наставників, директорів як тих, хто забезпечує клімат школи, і батьків, які повинні бути включені в шкільний процес.

 

Робінсон проговорює ряд сучасних тенденцій: регресивну цінність диплому коледжу і зростання вартості найпростішого заробітку; роздвоєна академічна й професійна система навчання сприяє зростанню нерівності доходів та великому відтоку учнів із середньої школи, а ті, хто залишається в ній – знуджуються.

 

Одним із способів вирішення цих проблем, за словами Робінсона та Ароніки, є зрушення освітньої системи із виробничої практики до іншого аналогу біологічної системи. Наша поточна модель має пірамідальну структуру, в якій лише деякі учні – ті, хто найуспішніше вживається – проходять увесь шлях здобуття освіти, щоб досягти найвищих ступенів. Для того, щоб йти в ногу з мінливими економічними вимогами і виховувати мудрих громадян, школи повинні обслуговувати цілісного учня (а не тільки учня-читача, письменника, або математика), визнати взаємозалежність між студентами та їхніми спільнотами, дати їм можливість відстоювати свої інтереси в автентичній, самостійній, ігровій формі. Це дозволило б краще реалізовувати економічні, культурні, соціальні та особисті цілі освіти.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *