українська мова, ЗНО-2018

Досконале знання державної мови, постійна турбота про піднесення її
престижу й функціонування в усіх сферах суспільного життя − одне з
головних завдань мовної освіти на сучасному етапі розвитку України.
Учні на уроках рідної мови повинні навчитися володіти мовою як
засобом спілкування, вміти висловлювати свою думку. Для того, щоб учень
був активним учасником того, що відбувається на уроці, вчителю потрібно
використовувати найефективніші методи й прийоми, які б сприяли
організації взаємозв’язку між учителем та учнем. Важливо привчати дітей
вмінню самостійно поповнювати свої знання. У дидактиці й методиці по-різному визначаються методи навчання. Так,
В. Онищук уважає, що методи навчання становлять систему
взаємопов’язаних видів діяльності вчителя й учнів і прийоми викладання й
учіння, а кожний прийом систему дій та операцій учителя й учнів, які
визначаються раціональною послідовністю і цілеспрямованістю.

Л. Федоренко зазначає, що методи навчання мови – це способи роботи

вчителя і залежні від них способи роботи учнів з дібраним для вивчення

мовним матеріалом.

На думку І. Олійника, методи навчання – це об’єднана в одне ціле

діяльність учителя й учнів, спрямована на засвоєння мовних знань, умінь і

навичок, на організацію пізнавальної діяльності учнів.

За визначенням Є. Ітельсона методи навчання – це система методичних

прийомів, побудова яких визначається цілями навчання, загально

дидактичними принципами, характером навчального матеріалу і

особливостями джерел навчальної інформації.

М. Пентилюк зазначає, що методи навчання – це складна педагогічна

категорія, завдяки якій реалізуються всі функції навчання: освітня, виховна,

розвивальна, спонукальна, контрольно-корекційна та ін.

Методи навчання мови – це система цілеспрямованих дій учителя, що

організовує пізнавальну й практичну діяльність учнів, забезпечує засвоєння

знань з предмета, допомагає виробити відповідні вміння, набути потрібні

мовні навички.

У практиці школи методи реалізують освітню, розвивальну й виховну

функції навчання. Важливо добирати такі методи і прийоми, щоб вивчення

курсу мови було цікавим, особливо для учнів середніх класів.

Кожний метод складається з окремих прийомів, які виступають як його

складові і являють собою окремий пізнавальний акт. Характерною ознакою

прийому є частковість і здатність включатися в різні методи. У вивченні

мови використовуються такі прийоми: різні види граматичного розбору,

порівняння, групування мовних явищ, заміна, поширення, перестановка

мовних одиниць, моделювання структури речення, словосполучення та ін.

Метод може збагачуватися й урізноманітнюватися за рахунок тих чи

інших прийомів, що входять до його складу.

Зміст і специфіка методів навчання мови зумовлюються особливостями

навчального предмета, співвідношенням у ньому знань теоретико-

пізнавального характеру і кола практичних мовно-мовленнєвих умінь та

навичок, урахуванням закономірностей принципів вивчення матеріалу,

логічною структурою предмета.

Найбільш прийнятною для навчання української мови видається

класифікація методів за способом взаємодії вчителя й учнів на уроці,

обґрунтована О. М. Біляєвим. Способи такої взаємодії можуть бути різними:

1. Учитель викладає мовний матеріал − учні слухають (розповідь,

пояснення).

Учні й учитель обмінюються думками з питань, що вивчалися на

уроках мови, завдяки чому доходять потрібних висновків, узагальнень,

формулюють визначення, правила.

3. Учитель організовує спостереження учнів над фактами, що

вивчаються і явищами мови з подальшим колективним обговоренням його

результатів.

4. Учні під керівництвом учителя самостійно добувають знання з мови

за підручником.

5. Учні шляхом виконання практичних завдань і вправ набувають

потрібні знання.

Виходячи з цього, виділяють відповідні методи навчання мови в школі.

Усний виклад учителем матеріалу (розповідь, пояснення).

Мета цього методу – подати учням навчальну інформацію і забезпечити

її сприйняття, осмислення, запам’ятовування. Саме завдяки розповіді,

поясненню є можливість послідовно викладати матеріал, виділяти головне,

найістотніше у виучуваній темі, зосереджуючи на цьому увагу учнів.

Бесіда вчителя з учнями.

У теорії і практиці навчання мови використовуються такі види бесіди:

евристична, репродуктивна, узагальнююча, аналітико-синтетична,

підготовча, повторювальна, контрольно-корекційна.

Метод бесіди на кожному етапі навчання має різне призначення:

1) готує учнів до сприйняття нового матеріалу;

2) сприяє засвоєнню нового;

3) допомагає застосовувати набуті знання в процесі виконання

практичних завдань, вправ.

Спостереження учнів над мовою.

Цей метод доцільно застосовувати тоді, коли факти і явища, що

вивчаються на уроках мови є складними або специфічними, вимагають того,

щоб у них спочатку розібратися шляхом аналізу прикладів, перш ніж

вдаватися до відповідного теоретичного положення, граматичного

визначення чи правила.

Для підвищення ефективності кожного з методів навчання існує система

допоміжних засобів: дидактичний матеріал, наочність, ТЗН.

Вдало дібраний дидактичний матеріал сприяє успішному розвитку

мовних і мовленнєвих умінь, навичок, підвищує інтелектуальний та

емоційний рівні учня, викликає інтерес до предмета.

Наочність на уроках мови допомагає розкрити певну граматичну,

орфографічну, пунктуаційну закономірність, подати своєрідну модель

поняття, правила. Найпоширенішими видами наочності на уроках мови є

таблиці, схеми, опорні конспекти.

Технічні засоби навчання (магнітофон, програвач, графопроектор,

радіоприймач, телебачення) на заняттях з мови виступають джерелом нової

інформації, матеріалом для спостережень і висновків, сприяють виробленню

пізнавальних інтересів, свідомому засвоєнню знань, розвитку мовлення.

Змінює зміст навчання та роль учителя в навчально-виховному процесі

впровадження комп’ютеризованого навчання, яке передбачає активне

сприйняття інформації, яка досі була можлива лише в індивідуальному

навчанні або групових формах навчальної діяльності.

Мультимедійне навчання – це система комп’ютеризованого навчання, де

використовуються засоби мультимедіа. Мультимедіа, за визначенням А.

Довгалло, Т. Коваль та ін., – це технічний засіб, що дозволяє об’єднати в

комп’ютерному середовищі текст, звук, графіку, мультиплікацію та відео-

зображення, що дозволяє забезпечити комплексний вплив вправ на учня,

різноманітної інформації у вигляді друкованого тексту, живої мови,

статичної і динамічної наочності при підтримці взаємодії учня з

комп’ютером.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *